Кременчуцька загальноосвітня школа I-III ступенів №16
Громадсько - активна школа (сертифікат від 16 жовтня 2014 року)
Національно-патріотична школа
Школа Свободи,  Правди,  Любові
 39630, вулиця Велика набережна , м. Кременчук, Полтавська область, (0536)75-80-24, ел. пошта - school-16@ukr.net      
П`ятниця, 19.07.2019, 01:18     Ви увійшли як Гість | Група "Гості" |  | Мій профіль | Вихід | Вхід

МЕНЮ сайта
    ОСВІТА.UA
    СТАТИСТИКА
    ВХІД
    Головна » 2016 » Листопад » 21 » 21 листопада 2016 року в Україні відзначається День Гідності та Свободи
    15:10
    21 листопада 2016 року в Україні відзначається День Гідності та Свободи

       Згідно Указу Президента України  в Україні відзначається День Гідності та Свободи. Сьогодні вчителі, учні нашої школи   вшановували  патріотизм й мужність наших співвітчизників, які постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору.

    ФОТОРЕПОРТАЖ…завантажити

                                                                          

    Класні керівники 1-5 класів провели класні години, а для учнів 6-11 класів в актовій залі  вчителем історії Юлією Побіжко був проведений урок –реквієм до Дня Гі́дності та Свободи. Сьогодні школа  одяглася в синьо-жовті кольори , як прояв скорботи  про  загиблих. Серед них і наші випускники: Сергій Щербак, Сергій Кобицький, Микола Вашура.

     

     

    Щербак Сергій Олександрович

    (22.06.1961-16.05.2015)

    Випускник школи №16 м.Кременчука

    Дата та місце народження:   22   червня   1961 р.,    м. Кременчук.

    Дата та місце загибелі: 16 березня 2015 р., м. Авдіївка, Донецька обл.

    Звання: Солдат.

    Посада: Номер обслуги.

    Підрозділ: 95-а окрема аеромобільна бригада.

    Обставини загибелі: Загинув 16 березня 2015 р. близько 16:00 в районі

    міста Авдіївка  (Донецька  область)  під  артилерійським   вогнем    противника,

    утримуючи позиції під час  спроби  прориву терористів з боку міста Ясинувата.

    Сімейний стан: Залишилася   дружина   та   донька.

    Місце поховання:   м. Кременчук,   Полтавська   область,   Свіштовське

     кладовище.

     

    Указом Президента України № 365/2015 від 28 червня  2015 року,  "за   особисту  мужність і високий   професіоналізм, виявлені  у  захисті    державного   суверенітету   та   територіальної  цілісності   України, вірність      військовій    присязі", нагороджений       орденом     «За     мужність»  III  ступеня  (посмертно).

    Рішенням Полтавської обласної ради  від  21 жовтня 2015 р. нагороджений відзнакою  "За вірність народу України"   І ступеня (посмертно).

    У районі міста Авдіївки   Донецької    області  відбулося бойове зіткнення  десантників  95-ї  окремої аеромобільної бригади з   диверсійною  групою бойовиків. Житомирські військовослужбовці  застосували    стрілецьку      зброю,   крупнокаліберний  кулемет   і   ручний   гранатомет.

    Довідково: 95-а окрема аеромобільна бригада –високомобільні десантні війська  сухопутних військ Збройних Сил України, які дислокуються у Житомирі.

    19 березня 2015 року  Кременчук прощався  з   53-річним   бійцем   Сергієм Щербаком,  який служив у  складі славнозвісної 95-ї аеромобільної бригади Збройних   Сил   України,  у  гранатометному  відділенні. 

    Після закінчення школи працював слюсарем на Кременчуцькій автобазі. Потім   перейшов  працювати на Крюківський вагонобудівний завод. Одружився,  виховував  доньку Світлану.    У  перші   ж  тяжкі  місяці  для  нашої  України,   коли   розпочалася   війна,  Сергій  пішов  добровольцем захищати країну. У січні місяці 2015р. під час ротації, перебуваючи вдома, не  забував своїх побратимів та допомагав їм  із  тилу: знаходив речі, які вони йому замовляли, постійно підтримував зв'язок.  Незважаючи на «перемир’я» на Донбасі, 16 березня близько 16 години  95  бригада  була  накрита  артилерійським  вогнем  противника при утриманні  прориву     терористів    під    Авдіївкою    в    сторону    Ясинуватої    (Донецька   область).

    Кременчужанин   Сергій Щербак   загинув   на  полі  бою,  а  два його побратими отримали  поранення. 

                                                                 

     

    Кобицький Сергій Леонідович

    (06.02.1973-16.09.2014)

    Випускник школи №16 м.Кременчука

    Дата та місце народження: 06.02.1973 р., м. Барвінкове, Харківська обл.

    Дата та місце загибелі: 16 вересня 2014 р.

    Звання: Солдат.

    Посада: Сапер

    Підрозділ: 57-а окрема мотопіхотна бригада.

    Обставини загибелі: Загинув 16 вересня 2014 р. в ДТП під час ротації в зону

     проведення АТО.

     

    Сімейний стан: Залишилася   батьки   та   донька.

    Місце поховання:   с. Мала Кохнівка, Кременчуцький район, Полтавська обл.

     Рішенням  Полтавської   обласної   ради   від 21 жовтня 2015 р. нагороджений відзнакою "За вірність   народу України"   І ступеня (посмертно).

    На сесії Кременчуцької районної ради у  Книгу Пошани внесли прізвище  Героя з

    Кременчуцького району Сергія Кобицького  і  вручили свідоцтво батькам загиблого.

    У Книгу Пошани вносять прізвища за  визнання вагомих особистих заслуг перед Полтавщиною та Україною, за зразкове виконання військового і громадянського

    обов’язку, мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.  Сама Книга зберігається в обласній рад  з разом з атрибутами Полтавської  області.

     Сергій Кобицький народився в місті Барвінково Харківської області. Коли Сергію   було два місяці, його батьки розійшлися і мама забрала його в село Бурти Кременчуцького    району,  звідки вона була родом.  Мама Сергія Віра Федорівна влаштувалася на роботу в Домобудівний комбінат, отримала квартиру в Кременчуці. У  перший  клас  він  пішов  в  17-у школу.  У 1984 році сім'я отримала 2-кімнатну квартиру на Першому Занасипу  і Сергій закінчував навчання вже в 16-ій школі.

    Після   закінчення   восьми  класів  Сергій Кобицький поступив в 16-е училище, захистився  достроково,  тому  що  його  призвали  до  армії. Сергій  півроку  відслужив   в навчальному  центрі  «Десна», після  чого  його забрали  до Німеччини забезпечувати  життєдіяльність  військового аеродрому.  Але  через  короткий  час  Сергій був комісований — лікарі  виявили хворобу нирок. Навіть  під  час  війни  він  був  придатний  лише  до  нестройової   служби. Влітку   2014   року  був мобілізований  на  захист  України. Пройшов   навчання  у  169-му  навчальному  центрі   Сухопутних   військ   Збройних   Сил   України   «Десна»,   потім був переведений у Кіровоград, у підрозділ саперів в/ч 4533.  16 вересня 2014 року загинув разом із своїм командиром при виконанні службових обов'язків. Похований у с. Мала Кохнівка Кременчуцького району.

     

    Вашура Микола Васильович

    (30.10.1977-31.10.2016)

    Випускник школи №16 м.Кременчука

    Дата та місце народження: 30   жовтня   1977 р.,    м. Кременчук.

    Дата та місце загибелі: В   ніч   з   30   на   31   жовтня    2016р.

    Звання: Старший   сержант.

    Посада: Кіборг, захисник Донецького аеропорту.

    Підрозділ: 93-а механізована бригада.

    Обставини загибелі: Під час бойового чергування у зоні проведення АТО раптово зупинилося серце.

    Сімейний стан: Залишилися  мама,  дружина   та   син.

    Місце поховання:    м. Кременчук,   Полтавська   область,   Свіштовське  кладовище.                      

    Рішенням  Полтавської   обласної   ради   від 2 лютого 2016 р. нагороджений відзнакою "За вірність  народу України"   І ступеня (посмертно).

    На фронт   Микола Вашура   потрапив  у  2014 році в складі 93-ї  ОМБр, з 27 жовтня 2014-го воював у Пісках. Боронив Донецький  аеропорт. Боєць  із позивним  “Мєнт”  одним із перших вирушив  на  Схід   захищати  країну   від    агресора. У   вересні   2015 року  Микола  демобілізувався,  а  вже  через  два  місяці,  9 листопада,  підписав   контракт  і  повернувся  в  зону бойових  дій. Смерть як ніби ходила за Миколою Вашура по п'ятах, а  він не помічав цього. Тричі був тяжко поранений. Перед  Новим  2015 роком  почався   черговий  мінометний  обстріл  аеропорту, - говорить   бойовий   побратим   Миколи   кременчужанин   Вадим  (позивний «Хомка»). - Ми з земляками побігли до укриття. І так вийшло,  що я застряг у вузькому лазі - заважали  бронежилет  і  автомат. Я  і  так,  і   сяк   пробую пірнути в  отвір - не виходить. А  ззаду  «Мент»  з  «Танцюристом»  підганяють. І  раптом  ми всі  падаємо в  цю «нірку» - нас  вибуховою  хвилею  туди   жбурнуло. Дивом  тоді   ніхто  не  постраждав,    тільки   Колін   чобіт,    повністю    розірваний,   залишився   біля   входу.

    Микола  Вашура  говорив  побратимам,  що  буде  воювати  доти,  поки  Україна повністю  не  звільниться  від  терористів  і  окупантів.  І  заради  цієї  мети  себе  не  шкодував.

     

     

    Переглядів: 226 | Додав: Kremenschool-16 | Рейтинг: 0.0/0
    Всього коментарів: 0
    Ім`я *:
    Email *:
    Код *:
    МЕНЮ сайта
    АРХІВ
    «  Листопад 2016  »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
     123456
    78910111213
    14151617181920
    21222324252627
    282930
    АЛЬБОМИ
    Педагогічні працівники [154]
    Copyright MyCorp © 2019
    Конструктор сайтів - uCoz