Кременчуцька загальноосвітня школа I-III ступенів №16
Громадсько - активна школа (сертифікат від 16 жовтня 2014 року)
Національно-патріотична школа
Школа Свободи,  Правди,  Любові
 39630, вулиця Велика набережна , м. Кременчук, Полтавська область, (0536)75-80-24, ел. пошта - school-16@ukr.net      
П`ятниця, 20.09.2019, 04:13     Ви увійшли як Гість | Група "Гості" |  | Мій профіль | Вихід | Вхід

МЕНЮ сайта
    ОСВІТА.UA
    СТАТИСТИКА
    ВХІД
    Головна » 2016 » Травень » 5 » Десятеро сміливих. Усі члени-засновники Української Гельсінської групи
    11:30
    Десятеро сміливих. Усі члени-засновники Української Гельсінської групи

        Розповідь восьма.  На третьому поверсі нашої школи скоро з'явиться експозиція (11 стендів), яка присвячена   внутрішній моральній  опозиції  до радянського  тоталітарного  державного режиму. Продовжуємо  серію розповідей про опозиційний рух на Україні, який тривав близько 40-а років (поч. 50-і рр. - кін. 90-і рр. XX століття).

     5 листопада 1968 року український політв’язень.  Масові репресії 1972 р. на деякий час паралізували активність дисидентів. Однак уже в 1974 році побачили  світ 7 та 8 випуски „Українського вісника”, у відновленні  якого  значну  роботу  провів   Степан Хмара . За  кордоном було видано низку книжок правозахисників, що не змогли  побачити світ  в  Україні. У 1975 році уряди 35 держав Європи й Північної Америки, у  тому числі й уряд СРСР,    підписали  Гельсінські угоди, що були покликані закріпити нові відносини в Європі, забезпечити виконання в кожній із держав високих принципів демократії, прав людини.  Розуміючи, що за умов Радянської України це практично неможливо, у листопаді 1976 року певне коло правозахисників об'єдналося в Українську групу сприяння використанню Гельсінських угод в Україні або Українську Гельсінську групу (УГГ).  На  їі  основі  7 липня 1988 року на 50-тисячному мітингу у Львові було проголошено  створення  Української  Гельсінської  спілки  (УГС), яка стала першою в Радянській Україні масовою опозиційною організацією й  мала  свою  політичну програму під назвою „Декларація принципів  УГС”. У  Декларації  проголошувалося, що  у  своїй  роботі спілка керується   не  політичними, а  лише гуманітарно-правовими мотивами і свою головну мету бачить в ознайомленні  світового  співтовариства   з  порушенням  прав людини в Україні.

    Микола Руденко  -  перший  голова  і  засновник  УГГ .  Після десяти років таборів і  заслання письменник-фронтовик   виїжджає   до  Німеччини, а звідти до США.  У "перебудовному" 1988-му його  позбавляють  радянського      громадянства.  У 1990 році повертається в  Україну. Удостоєний звання   Героя України.

    Письменник - фантаст  Олесь Бердник.   Учасник   Другої   світової  Війни. Політв'язень  1949 – 1955 рр.,   1979-1984 рр.   Автор багатьох документів УГГ.  Реабілітований у березні 1984р.

    Юрист Іван Кандиба . Співзасновник Української робітничо-селянської спілки, за що 1961 р.  засуджений до 15 років таборів.  Щойно вийшов на  волю,   вступив  до  УГГ.    Політв'язень  1981 - 1988 рр.

    Юрист  Левко Лук'яненко  Співзасновник     Української  робітничо - селянської спілки. Автор Акту про незалежність   України від 24 серпня 1991р.   Балатувався    на   посаду   Президента України.   У   1992 - 1993  роках  - посол   України   в   Канаді.  Удостоєний звання   Героя України.

    Хімік Оксана Мешко .  Донька розстріляного,  мати двох синів - один із  яких    загинув    в   УПА,  другий - дисидент  Олесь   Сергієнко.  У 1947р.  була звинувачена  в підготовці  до  замаху  на  Хрущова   й  отримала   10 років таборів.  Уродженка Полтавщини.

    Петро Григоренко — радянський  генерал - майор,  українець,   правозахисник. Виступив  на  захист  кримських    татар    та    інших   депортованих народів.  У 1964 році за легальну правозахисну діяльність розжалуваний у рядові  й позбавлений усіх    державних    відзнак.  Перебував у радянських тюрмах, таборах і „психушках”.

    Олекса Тихий  закінчив філософський   факультет  Московського університету. Був арештований за критику єдиного кандидата в  депутати,  за  лист до  ЦК   КПРС    із    протестом   проти    окупації    Угорщини  військами країн Варшавського договору, а  також  за  "антирадянську агітацію"  та "наклеп»  на КПРС.

    Ні́на Строката  — радянський    мікробіолог   та  імунолог. Учасниця дисидентського  руху  в  СРСР,  співзасновниця Української  Гельсінської групи й одна з провідних  правозахисників   Одеси   в   радянський    період.    Їй інкримінували   розповсюдження  "Українського вісника",    самвидаву. 

    Мирослав Маринович  отримав за вироком 7 років ув'язнення  та  5 - заслання. Український правозахисник, публіцист,  релігієзнавець,  член-засновник Української Гельсінської   групи,  організатор амністерського руху   в Україні, віцеректор  Українського Католицького  університету   у  Львові.

    Микола Матусевич   був   виключений    з   істфаку    Київського  університету  за  неблагонадійність.  Заарештований за членство  в    УГГ  -  звинувачений   у  проведенні  антирадянської  агітації    та    пропаганди.  У неволі Матусевич підписував   листи    та    звернення,  брав    участь   у   протестних  голодуваннях у дні політв'язня  і прав людини.

    Незважаючи на цілковиту законність діяльності спілки, її підтримку західними демократіями, акції групи проходили в  умовах постійного тиску з боку владних структур. Особливу ненависть викликали в КДБ поширені  на  Заході  меморандуми про незаконні арешти, списки політичних в'язнів, їхнє становище  у  в'язницях тощо. Уже  через  3  місяці,  у  лютому  1977 р., було  заарештовано  керівників  Української  Гельсінської   групи — Миколу Руденка та  Олексу  Тихого. Незабаром   їх    засудили  відповідно  на  12  і  15  років  неволі; згодом — Мирослава Мироновича,  Миколу Матусевича,  Левка Лук'яненка. Їх   було   ув’язнено    на   тривалі    строки. До   1980 року   близько ¾ членів  групи  було засуджено  на  термін від 10 до 15 років. На той час 15 років було найбільшим строком ув'язнення. У 1980 році  арешти  розгорнулися  з  новим  розмахом. Того  ж  року  за звинуваченням в  антирадянській агітації  та  пропаганді  були заарештовані  О. Шевченко,  В. Чорновіл,  В. Стус,  С. Хмара. У  таборах  загинули  Василь Стус,   Валерій  Марченко, Олекса Тихий,  Юрій Литвин.

     

    "Сам пишу, сам цензурую, сам видаю, сам поширюю і сам відсиджую за це" (Володимир  Буковський)

     

    Осип Зінкевич   -  український літературознавець, видавець.  Голова правління українського  незалежного   видавництва  «Смолоскип»,   член  Вашингтонського Комітету Гельсінських  Ґарантій  для  України. Організатор  і  перший голова Музею  -  архіву    українського  самвидаву   в   Україні   (1998).

    1964 року підпільна націоналістична організація „Український    Національний   Фронт”   видала  перше число  машинописного  журналу  „Воля  і  Батьківщина.”  Відтак у січні 1970 року  львівський  журналіст  В'ячеслав Чорновіл розпочав випуск машинописного журналу „Український  вісник”,  що  став  найвідомішим   органом    незалежного   слова   в  Радянській  Україні.

           Рок-видав

    Перше   періодичне   видання   рок - самвидаву  побачило світ у  Харкові — «Бит-Эхо», редак- тором   якого   був   Сергій Коротков . У 1989—1990 рр. бурхливо розвивався періодичний самвидав   —  газети,     журнали,     бюлетені,  вісники,   альманахи. Під   час   перебудови   в  УРСР вийшло понад 1200 неофіційних видань,  найбільш відомі з яких  „Поступ”,   „Голос  відродження”,   „Євшан-зілля”,    „Кафедра”, „Вільне   слово” .

     

     

    Переглядів: 471 | Додав: Kremenschool-16 | Рейтинг: 0.0/0
    Всього коментарів: 0
    Ім`я *:
    Email *:
    Код *:
    МЕНЮ сайта
    АРХІВ
    «  Травень 2016  »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
          1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    23242526272829
    3031
    АЛЬБОМИ
    Педагогічні працівники [154]
    Copyright MyCorp © 2019
    Конструктор сайтів - uCoz