Кременчуцька загальноосвітня школа I-III ступенів №16
Громадсько - активна школа (сертифікат від 16 жовтня 2014 року)
Національно-патріотична школа
Школа Свободи,  Правди,  Любові
 39630, вулиця Велика набережна , м. Кременчук, Полтавська область, (0536)75-80-24, ел. пошта - school-16@ukr.net      
П`ятниця, 20.09.2019, 05:07     Ви увійшли як Гість | Група "Гості" |  | Мій профіль | Вихід | Вхід

МЕНЮ сайта
    ОСВІТА.UA
    СТАТИСТИКА
    ВХІД
    Головна » 2016 » Травень » 10 » “Я український художник і моя творчість повинна бути національною” (Веніамін Кушнір)
    14:05
    “Я український художник і моя творчість повинна бути національною” (Веніамін Кушнір)

         Розповідь дев"ята.  На третьому поверсі нашої школи скоро з'явиться експозиція (11 стендів), яка присвячена   внутрішній моральній  опозиції  до радянського  тоталітарного  державного режиму. Продовжуємо  серію розповідей про опозиційний рух на Україні, який тривав близько 40-а років (поч. 50-і рр. - кін. 90-і рр. XX століття).

    Алла Олександрівна Горська   (18.09.1929, Ялта —  28.11. 1970, Васильків) — українська   художниця - шістдесятниця й відомий діяч правозахисного руху 1960-х років в Україні. У 1954 році закінчила живописний факультет Київського художнього інституту. 

                                                                                                                 

    Працювала за фахом у галузі станкового й монументального живопису. Її  твори  експонувалися  на  виставках. За  роботами  шахтарського  циклу  її  прийняли  до  Спілки  художників України.  Разом  із В. Симоненком і Л. Танюком відкрила місця поховання розстріляних у НКВС у Биківні, на Лук'янівському і Васильківському кладовищах. Матеріально  й  морально підтримувала  родини  політв'язнів,   систематично листувалася  з  ними,  зокрема  з  Опанасом Заливахою, відвідувала його у в'язниці.  Брала  активну  участь  в  українському  правозахисному  русі  й  зазнала  переслідувань з  боку  радянських  органів  безпеки. За нею стежили, іноді  демонстративно,  їй  погрожували  невідомі  особи.  28   листопада   1970  року  Аллу  Горську   було   вбито   в   помешканні   її   свекра   у   місті   Василькові   Київської   області.

     

    У  1964 році  Алла Горська  разом   із   художниками  Людмилою  Семикіною,  Опанасом    Заливахою   та  Галиною Севрук, вклавши „дні і  ночі  самовідданої  праці”,  створили    монументальний вітраж для вестибюлю червоного корпусу  Київського   університету.  На ньому    зображено     гнівного     Тараса  Шевченка, що однією рукою  пригортав   скривджену жінку-Україну, а  у  високо  піднятій  другій  руці  тримав    книжку. Доповнював    композицію   текст напису: „Возвеличу  малих  отих  рабів  німих, а   на сторожі коло їх поставлю слово». Вітраж «як ідейно хибний» ще до огляду  художньої  ради  за  наказом  ректора університету Швеця було брутально знищено, а А.Горську та Л.Семикіну виключено  із  членів Спілки художників УРСР...

    Монументальне панно «Прапор Перемоги» було замовлено для центральної зали «Слави» музею Молода Гвардія в Краснодоні.  Ще за часів створення мозаїка постійно перебувала на межі знищення  через  ідеологічну  цензуру,   більш   того   Алла Горська  була  виключена  зі Спілки художників.

    Художник, який захотів бути українцем...

     

    Юність О.Заливахи  минула на Далекому Сході СРСР  і  в Сибіру,  куди його сім’я втекла з рідної Харківщини від голодомору 1930-х рр. 1957 року Заливаха приїхав  на  практику  до  Косова  (Гуцульщина).  Через 4 роки оселився в  Україні. Активний  учасник  руху шістдесятників. Заарештували в серпні 1965 р. і засуджений  до 5-ти  років таборів суворого режиму  за  антирадянську  пропаганду й  агітацію. Усю душу вкладав у відродження  незалежної України.  Працював    у    галузі    станкового     живопису     та     графіки.

     

     

    Стефанія Шабатура    закінчила художній   інститут  у   Львові. Ткала   гобелени,   брала   участь  у  багатьох мистецьких виставках. Значний вплив на формування таланту молодої художниці мала  її  мати – самодіяльна   художниця. Наприкінці 60-х років зацікавилася літературою  самвидаву. У  січні  1972 року  була  заарештована  за  антирадянську  пропаганду. Засуджена  на  5 років таборів суворого  режиму і 3 роки заслання. Каральні загони знищили 200 рисунків і  70 екслібрисів Стефанії Шабатур.

     

    Галина Севрук   — кераміст - монументаліст. 1968  року   виключена із Спілки художників  України  за  підписання  „Листа-протесту 139”  в  оборону репресованих. Працює  в  кераміці,  мозаїці,  графіці.  1963  року   Галина   Севрук  створила перший значний монументальний твір  у  техніці набірної мозаїки „Лісова пісня”, а ще через рік-панно  „Лілея”. Авторка керамічних панно з української  історії  й міфології.  Заслужений   художник України з 2005 року.

     

     

    Людмила Семикіна   - український живописець, майстер декоративного мистецтва. Працює в жанрах тематичної картини, пейзажу, натюрморту. Народилася в Одесі. У 1947 році закінчила Одеське художнє училище ім. М.Грекова, у 1953  - Київський  державний художній інститут. Член Спілки художників СРСР (1957). Була одним із засновників „Клубу  творчої  молоді”, який  став  центром руху „шістдесятників” в  Україні. 1968 року її було виключено  зі  Спілки  художників  України  за  виступи на захист дисидентів. Поновлена  в  Спілці    1988  року з  офіційним формулюванням:  „За   відсутністю   факту   звинувачення”. Заслужений   художник   України.

     

     

    Переглядів: 331 | Додав: Kremenschool-16 | Рейтинг: 0.0/0
    Всього коментарів: 0
    Ім`я *:
    Email *:
    Код *:
    МЕНЮ сайта
    АРХІВ
    «  Травень 2016  »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
          1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    23242526272829
    3031
    АЛЬБОМИ
    Педагогічні працівники [154]
    Copyright MyCorp © 2019
    Конструктор сайтів - uCoz