Кременчуцька загальноосвітня школа I-III ступенів №16
Громадсько - активна школа (сертифікат від 16 жовтня 2014 року)
Національно-патріотична школа
Школа Свободи,  Правди,  Любові
 39630, вулиця Велика набережна , м. Кременчук, Полтавська область, (0536)75-80-24, ел. пошта - school-16@ukr.net      
П`ятниця, 20.09.2019, 05:01     Ви увійшли як Гість | Група "Гості" |  | Мій профіль | Вихід | Вхід

МЕНЮ сайта
    ОСВІТА.UA
    СТАТИСТИКА
    ВХІД
    Головна » 2016 » Травень » 22 » Повернення додому
    17:14
    Повернення додому

        Розповідь десята.  На третьому поверсі нашої школи скоро з'явиться експозиція (11 стендів), яка присвячена   внутрішній моральній  опозиції  до радянського  тоталітарного  державного режиму. Продовжуємо  серію розповідей про опозиційний рух на Україні, який тривав близько 40-а років (поч. 50-і рр. - кін. 90-і рр. XX століття).

    А проте: ми ще повернемось бодай – ногами вперед, але: не мертві, але: не переможені, але: безсмертні. (Василь Стус)

    Так воно й сталося…19 листопада 1989 року відбулося перепоховання героїв  на  Байковому  цвинтарі. Ось  як розповідає про це багаторічний в’язень  Левко Лук’яненко: «Повернулися з чужини побратими. Прилетіли до Борисполя. Ранок. Софійський майдан Києва — старовинний центр і серце України. Під’їжджають авта з трунами. Люди заповнили  більше  половини  площі й  вимагали  дати їм труни  на  плечі. Влада  не  хотіла.  Я пішов на переговори. КДБ і комуністичне керівництво, дозволивши крізь зуби перепоховання, хотіло  тепер чим швидше відвезти труни на цвинтар і хутчій закопати. „Ні! — уперлися чекісти. — Візьмете біля університету”. Наказали рухатися тільки однією стороною вулиці. Попереду Олекса Миколишин  з  великим  хрестом, кілька священиків, троє з портретами в рушниках Тихого, Стуса, Литвина, жовто-блакитних прапорів було ще  небагато, але міліція не  посміла  вирвати  їх  із  жалобно-урочистої процесії. Кияни  стоять  на  тротуарах  і питають: „Що це? Кого везуть?  Кого ховаєте?”  Їм пояснювали: „Лицарів,  що  згинули   за   волю   України”. Вони здіймали шапки й приєднувалися до сумного ходу”.

    Олекса Тихий був засуджений  загалом  на  22 роки – відсидів  14,  Юрій Литвин  прожив  усього  49  років,  а засуджений був на 43, відбув 22.  Василь Стус зі своїх сорока семи з половиною  років  був  невільником  12,  засуджений  був  на  23 роки.

     

    За що?

    За Слово істини,

     за Правду

    На  могилах   установили   однакові   дубові  хрести. У  березні  1990 року   їх   підпалили.  Винних не  знайшли. 1993  року встановили  три козацькі   хрести   із   сірого   пісковику.

     

    Історії  ж  бо  пишуть  на  столі. Ми  ж  пишем  кров'ю  на своїй землі.

    Ми пишем плугом, шаблею, мечем, піснями і невільницьким плачем

                                                                                                                                                                  Ліна Костенко

     

    Іван Олексійович Світличний  ( 20 вересня 1929р.—  25 жовтня 1992р.). Український літературознавець, мовознавець, літературний критик,  поет, перекладач, діяч  українського руху опору 1960—1970-х років, репресований. За антирадянську агітацію та пропаганду було  винесено вирок: 12 років позбавлення  волі в  Сибіру. Термін  відбув  повністю. Звільнений  тяжко    хворим    (23.01.83р.),   продовжувати  колишню творчу та громадську діяльність  він уже не зміг. Похований у Києві на Байковому цвинтарі.

     

       

    Валерій Веніамінович Марченко   (16 вересня 1947р. — 7 жовтня 1984р.).  Український дисидент, правозахисник, літературознавець  і  перекладач. 25  червня 1973 р. заарештований   співробітниками КДБ. За  вироком  засуджений  загалом  до  16 років  позбавлення  волі  в  колонії суворого  режиму   й   7-х   років  заслання за антирадянську  пропаганду  та  агітацію. Винним  себе   В. Марченко  не визнав. В останньому слові він сказав, що  „вірить у Бога та в добре начало в людях”, що  ”завжди намагався робити людям добро”.  Помер у тюремній лікарні в Ленінграді. Мати Валерія змогла добитися видачі  тіла сина. Похований у селі Гатному Київської області

     

    Івасюк Володимир Михайлович  (04.03.1949р.— 24/27.04.1979 р.). Український композитор і поет. Герой України. Один із основоположників української естрадної музики (поп-музики). 18  травня 1979р. його  тіло  було  знайдене повішеним  у Брюховицькому  лісі під Львовом. Офіційна версія, самогубство,  підлягала  сумніву громадськості як 1979р., так і тепер.  За неофіційною версією смерть Івасюка була  вбивством,  виконаним   КДБ   за наказом вищого керівництва СРСР.  Похорон Володимира Івасюка 22 травня 1979 р. у Львові перетворився   на   масову  акцію  протесту  проти  радянської  влади.

     

     

    Гелій (Євген) Іванович Снєгірьов  (14.10.1927р. — 28.12. 1978р.).  Український письменник, кінорежисер,  кіносценарист та  журналіст. З січня 1974-го за інакодумство  Гелій  Снєгірьов пройшов   класичний   шлях  радянського  дисидента — цькування,  вигнання  із  творчих  спілок,  позбавлення  роботи  та громадянських прав. „Роман-донос”  став головним твором життя Гелія Снєгірьова. У  передмові  цей   роман  названо  „репортажем  із  петлею на шиї”  застійних  1970-х. У 1977 році автора твору арештовано. Він помер  від   тортур   у  Києві  в  Жовтневій лікарні.  Похований  на Байковому кладовищі.

     

    Борис Олексійович Чичибабін (09.01.1923р.— 15.12.1994р.).  Народився в м. Кременчуці . Український  поет. За паспортом Полушин, а підписувався прізвищем матері —  Чичибабін. У червні 1946 р. його було заарештовано й засуджено за антирадянську агітацію. Після  майже   дворічного (1946р. - 1948р.)  слідства  ( Луб'янка,  Бутирська  і  Лефортовська в'язниці) Чичибабіна  було  направлено  для  відбування    п'ятирічного   строку    у   Вятлаг  Кіровської  області. У 1990 р. за видану за свій рахунок книжку „Дзвін” Чичибабіна    було   удостоєно    Державної    премії   СРСР.  Як у житті, так і у творчості вирізняли його відданість і вірність.

    Переглядів: 233 | Додав: Kremenschool-16 | Рейтинг: 0.0/0
    Всього коментарів: 0
    Ім`я *:
    Email *:
    Код *:
    МЕНЮ сайта
    АРХІВ
    «  Травень 2016  »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
          1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    23242526272829
    3031
    АЛЬБОМИ
    Педагогічні працівники [154]
    Copyright MyCorp © 2019
    Конструктор сайтів - uCoz