Кременчуцька загальноосвітня школа I-III ступенів №16
Громадсько - активна школа (сертифікат від 16 жовтня 2014 року)
Національно-патріотична школа
Школа Свободи,  Правди,  Любові
 39630, вулиця Велика набережна , м. Кременчук, Полтавська область, (0536)75-80-24, ел. пошта - school-16@ukr.net      
П`ятниця, 20.09.2019, 04:02     Ви увійшли як Гість | Група "Гості" |  | Мій профіль | Вихід | Вхід

МЕНЮ сайта
    ОСВІТА.UA
    СТАТИСТИКА
    ВХІД
    Головна » 2016 » Квітень » 27 » Страшні слова, коли вони мовчать... Ліна Костенко
    15:17
    Страшні слова, коли вони мовчать... Ліна Костенко

       Розповідь шоста.  На третьому поверсі нашої школи скоро з'явиться експозиція (11 стендів), яка присвячена   внутрішній моральній  опозиції  до радянського  тоталітарного  державного режиму. Продовжуємо  серію розповідей про опозиційний рух на Україні, який тривав близько 40-а років (поч. 50-і рр. - кін. 90-і рр. XX століття). 

    Першими речниками шістдесятників в Україні були   Ліна Костенко    й автор гостропубліцистичних  поезій, спрямованих проти русифікації й національного  поневолення  України, Василь Симоненко . Офіційне шістдесятництво  сформували   Іван Драч ,  Борис Олійник ,  Дмитро Павличко    та   інші.  Вони  мали  змогу  активно  друкуватися, але  натомість  змушені   були  йти  на  певний  компроміс  із владою.            

                      

    Ліна Василівна Костенко (нар. 19 березня 1930 р.,  Ржищів, Київська округа) - українська письменниця-шістдесятниця. Лауреат  Шевченківської  премії  (1987), Премії  Антоновичів (1989), премії Петрарки (1994). Відмовилася від звання Героя України.

     

    Я  вибрала   Долю собі  сама.

    І що зі мною  не  станеться —

    у мене жодних претензій нема

    до   Долі  —  моєї    обраниці.

                                          Л. Костенко

     

    У радянські  часи  брала  активну  участь  у  дисидентському  русі,  за  що  була надовго  виключена з літературного процесу. Авторка  поетичних  збірок  „Над  берегами вічної  ріки”  (1977),   „Неповторність”  (1980),  „Сад  нетанучих скульптур”  (1987),   роману  у  віршах  „Маруся  Чурай” (1979),      поеми  „Берестечко” (1999, 2010).  2010 року  опублікувала   перший прозовий роман „Записки  українського  самашедшого”, що став одним із лідерів  продажу серед українських книжок у 2011 році.

     

    Ліна Костенко у своїх добутках звертається до проблем війни й миру, оскільки   її   серце   пронизане  спогадами  про  військове  лихоліття: „Мій  перший  вірш  написаний  в  окопі”. Поетеса   піднімає   морально-етичні   проблеми,   високо  возвеличує  жінку. Роман у віршах «Маруся Чурай» розповідає про долю легендарної народної співачки, але Ліна Костенко по-новому  осмислює її  образ.  Вона  піднімає  її  особисту  трагедію   до   рівня  проблем  усього людства. Маруся своїм співом висловлює те, що так хвилює український народ.

    Важливе місце у творчості поетеси займає історична  тематика. Один з  найвідоміших  її   творів – поема   „Берестечко”,  що   розповідає  про  поразку   Богдана  Хмельницького   під   Берестечком.

    "Народ мій є! Народ мій завжди буде!" (Василь Симоненко)

     

    Народився 8 січня 1935р. у с.Біївцях на Полтавщині в селянській родині.  У три роки почав  опановувати  грамоту, а в   п’ять написав першого вірша. Після закінчення десятирічки в селі Тарандинці протягом 1952-1957рр.  навчався на факультеті журналістики Київського державного університету. Працює журналістом у редакції газет „Черкаська правда” й „Молодь Черкащини”. На початку 60-х стає активним членом Клубу творчої молоді. Потрапляє під  нагляд КДБ. 1962р. з’являється  перша збірка поета „Тиша і  грім”. Улітку   1962р.    міліціонери   заарештували  та   жорстоко  побили  його. Влада забороняла друкувати  твори, друзі  відвернулися. У ніч із  13  на  14  грудня 1963р. Василь Симоненко помер.

     

    В мене  була  лиш  мати,

    Та був іще сивий  дід, —

    Нікому не мовив  „тату”

    І  вірив,   що  так  і  слід.

    Василь Симоненко

          

         

    Тиша і грім Василя Симоненка

     

    Своїми творами В. Симоненко   намагався відродити в людських душах віру в оновлення духовності суспільства, утверджував велич і майбуття сучасників. Він любив рідну землю,  українську пісню,  народну мову, звичаї, традиції. Його поетична слава невмируща. Світлим променем освітлює нам шлях  поезія  В.Симоненка,  вона  живе  серед  нас,   пронизана  щирою  любов’ю  до  людей,  до  рідної  землі.

    „Ти знаєш, що ти — людина”  (Василь Симоненко)

    Здрастуй, сонце, і здрастуй, вітре!

    Здрастуй,          свіжосте           нив!

    Я   воскрес,   щоб   із   вами  жити

    Під  шаленством  весняних  злив.

     

     

    Такі рядки могли народитися тільки під  пером   поета, котрий усвідомив свою належність до сил добра,  правди, справедливості, збагнув,  що  й  він,  мовлячи  словами  Лесі   Українки,   має   в   серці   "те,  що   не    вмирає".

    Сьогодні усе  для тебе —

    Озера,   гаї,  степи.

    І жити    спішити   треба,

    Кохати спішити треба —

    Гляди   ж   не   проспи!

    Бо ти на землі — людина,

    І   хочеш  того   чи   ні —

    Усмішка   твоя — єдина,

    Мука   твоя  —  єдина,

    Очі   твої  —  одні.

     

    „Художнику — немає скутих норм. Він — норма сам, він сам в  своєму  стилі…”(І. Драч)

     

    Суть творчості  Івана  Драча — рух до глибин     правди    про    людство  й людину,   життя   і   смерть,  пошук ідеалу,   істини  й  краси  та  форми вираження  її.  Іван Драч    постав   новатором  у  зображенні      тогочасного    життя, утверджуючи        загальнолюдські ідеали     та    цінності. Сонце стає символом його творчості, бо сонце    й     серце     стоять   поряд.

    Ти  весь  у  слові,  як  у  сповитові,

     З колиски до  калини  при  горбі…

     І вже коли ти похитнувсь  у   слові,

     Вважай,   що похитнувся   у  собі?

                                            Б. Олійник

    На XIX конференції КПРС в Москві Борис Олійник неочікувано для присутніх сказав: „А оскільки в нашій  республіці гоніння почалися задовго  до   1937-го,   треба   з'ясувати  ще  й причини     голоду     1933-го,     який  позбавив життя мільйони українців,  назвати   поіменно  тих,  із чиєї вини  сталася   ця   трагедія”.

     

     Вставай,   Україно,    вставай,                 

      Виходь     на    дорогу   свободи,                 

      Де      грає     широкий    Дунай,                     

      Де ждуть європейські народи.            

                            Дмитро Павличко

     

    Переглядів: 249 | Додав: Kremenschool-16 | Рейтинг: 5.0/1
    Всього коментарів: 0
    Ім`я *:
    Email *:
    Код *:
    МЕНЮ сайта
    АРХІВ
    «  Квітень 2016  »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
        123
    45678910
    11121314151617
    18192021222324
    252627282930
    АЛЬБОМИ
    Педагогічні працівники [154]
    Copyright MyCorp © 2019
    Конструктор сайтів - uCoz