Кременчуцька загальноосвітня школа I-III ступенів №16
Громадсько - активна школа (сертифікат від 16 жовтня 2014 року)
Національно-патріотична школа
Школа Свободи,  Правди,  Любові
 39630, вулиця Велика набережна , м. Кременчук, Полтавська область, (0536)75-80-24, ел. пошта - school-16@ukr.net      
Субота, 15.12.2018, 14:06     Ви увійшли як Гість | Група "Гості" |  | Мій профіль | Вихід | Вхід

МЕНЮ сайта
ОСВІТА.UA
СТАТИСТИКА
ВХІД
Головна » 2016 » Жовтень » 12 » В гостях у нашій школі побувала Лариса Лісовська (Горліс-Горська)
18:24
В гостях у нашій школі побувала Лариса Лісовська (Горліс-Горська)

   Сьогодні в нашій школі побувала в гостях Лариса Лісовська (Горліс-Горська)  - дочка Юрія Горліс-Горського – автора знаменитого історико-документального роману "Холодний Яр". Разом з нею завітала і її старша дочка Ляля Горська (Lyalya Horsky) і львів’янин, заступник голови наукового Товариства ім. Петра Могили, координатор проекту "Збережемо літературну спадщину Юрія Горліса-Горського", упорядник і перекладач  Богдан Горбовий. Супроводжували гостей Марія Усцова – голова ГО «ПРОСВІТА» м.Кременчука і Сергій Ситник – директор міського палацу культури.  Гості були ознайомлені з основними напрямами діяльності навчального закладу, експозиціями в шкільних коридорах « І повіяв огонь новий  з Холодного Яру», «Прометеї українського духу»,  «Повернення додому», «Я український художник і моя творчість повинна  бути національною»…

ВІДЕО: Зустріч з Ларисою Лісовською (Горліс-Горська) ...завантажити для перегляду 

Вчитель англійської мови Тетяна Горяна перекладала для Лялі Горської, адже вона не володіє українською мовою, а вчитель історії Оксана Рогозна  розповіла про становлення української державності шляхом проведення екскурсії коридорами школи. ФОТОРЕПОРТАЖ…завантажити

                                                                                                

 


   Дочка автора знаменитого роману "Холодний Яр" – Юрія Горліс-Горського – успадкувала від нього жагу до пригод і авантюр. 

"Лариса Лісовська – дочка старшини Армії УНР Юрія Городянина-Лісовського, більше відомого як Юрій Горліс-Горський – автор знаменитого історико-документального роману "Холодний Яр" – віднедавна живе у Львові. Пані Лариса усе життя прожила в США та Англії, подорожувала багатьма країнами, а в Україні вперше побувала 1994 року. Дочка письменника настільки полюбила свою Батьківщину, що через деякий час повернулася і залишилась мешкати тут назавжди. Сьогодні Лариса Лісовська або як її іще називають Леся – пише художню книгу про Юрія Горліс-Горського, активно працює над тим, аби перевидати роман "Холодний Яр" та перекласти його на англійську. Пані Лариса також планує створити товариство та музей Юрія Горліс-Горського... Наші журналісти завітали в українське помешкання пані Лесі, аби трохи розпитати про батька, про те, як вплинула ця велична постать і на її особисту долю.

 

Йому тричі являлося кохання

"Батько мій зник через два дні після мого народження, – розповідає Лариса Лісовська. – Я з чотирьох років жила в Німеччині у таборі Ді-Пі – мама усе вірила, що тато живий, але жодних звісток від нього не було. Потім мамин приятель Василь Гришко запросив її до Нью-Йорка. Тож ми туди переїхали, і вони з мамою одружилися. Він також був письменником і політичним діячем. Коли мені виповнилося дванадцять, мама розповіла, хто мій справжній батько, показала численні фотографії, на яких він зображений, а також ті світлини, які він зробив особисто, адже був хорошим фотографом.

Тато був дуже цікавим чоловіком. Мати розповідала, що він завжди знав, як заробити гроші. Мої батьки часто тікали, переїжджали з місця на місце, нерідко залишались без копійки, однак татові вдавалося знаходити вихід із скрутної ситуації і здобувати необхідне. Він був дуже здібним і кмітливим, не раз втікав з тюрми, часто в останній момент вислизав із лап смерті. Ота риса передалась від батька і мені. Я увесь час їздила світом, часто подорожувала сама, багато ризикувала, потрапляла у всілякі небезпечні ситуації, однак в останню хвилину лихо проходило повз і все закінчувалося добре. Навіть зі смертельною хворобою мені волею випадку пощастило вижити. Про це розповім трішки пізніше.

Варто згадати і те, що батько був справжнім ловеласом – на фотографіях він увесь час з дівчатами. Зберегла навіть листа, де мати пише, що розриває з татом усі стосунки, палить всі його листи, бо той поводиться як справжнісінький Дон Жуан. Маю і листа від батька, де він перепрошує у матері за все і каже, що хоче бути тільки з нею. В підсумку, вони таки одружилися.

Тато мав за своє життя три справжніх кохання – три Галі. Історія із першою Галею закінчилася трагічно. Він мусив її застрелити, захистивши таким чином від більш жорстокої розправи. Про це можна почитати у його спогадах, а також частково в романі "Холодний Яр". Наступного дня в нього навіть з'явилося сиве пасмо на волоссі. Друга Галя була із Києва. Батько навіть хотів з нею одружитися, але вона відмовила. Маю багато її фотографій, які він робив особисто. І третя Галя – це моя мама. Її він знав ще 8-річною дівчинкою. Батько мав дуже добрі стосунки з батьком моєї матері, що був власником друкарні. Мама тоді називала батька "дядя Юра". Маю фотографію із написом "Галі від дяді Юри", яку він подарував колись мамі. Потім мати поїхала вчитися до Києва і там потрапила в тюрму; всіх її однокурсників убили, а тато за гроші материного батька викупив її. Отак він врятував маму від смерті. Одружилися у Львові, а потім втекли до Австрії та Німеччини і були в таборі до 1946 року".

Вдома мусила спілкуватися виключно українською

"Звістка про те, що батько був письменником, – продовжує пані Леся, – справила величезний вплив на мене. Я почала цікавитись усім, чим він захоплювався. Через деякий час взялася читати його твір "Ave dictator!". Це книжка про ті знущання, яких зазнав наш народ від Сталіна. Тоді твір видався мені надто жорстоким, я навіть обурювалася, що батько міг описувати такі відверті і жахливі речі.

Батьки мої навіть в США були політично активними, у нас часто збиралися українські патріоти, тож я змалку багато чула про свій народ. Я відвідувала недільну школу, де навчилася читати й писати українською. Вдома мусила спілкуватися виключно українською. Наслухалась багатенько і про Голодомор, і про інші біди, яких довелося пережити українцям. Тоді радикальні патріотичні погляди були мені не дуже симпатичні. Я бажала, так би мовити, добра, миру і спокою для усіх. Пізніше вступила до університету, здобула освіту… Потім поїхала жити до Англії і роками не мала з українцями жодних зв'язків. Я маю три дочки і жодна з них не розмовляє українською. Лишень старша Ляля тепер старається, хоче вивчити мову. Середня дочка мешкає в Лос-Анджелесі, а найменша в Англії. Склалося так, що вдома я була українкою, а поза домом – англійкою. Я завжди пам'ятала, якого я роду, однак надто довго прожила в неукраїнському середовищі, через що навіть мову призабула.

Моя мати жива і досі, мешкає у Флориді. На щастя, вона завжди тримала зв'язок з ріднею тут в Україні. Батьки матері мешкали в Рівному, брат мав дочку – мою двоюрідну сестру. Він помер, і вона приїхала нас провідати. Я тоді багато спілкувалася з нею. Вперше побувала в Україні 1994 року. Мала в Рівному та у Києві родичів по маминій лінії. Шукала і батькову рідню. Була на Полтавщині, зокрема у тому селі, де він народився. Там був чоловік на прізвисько Городянин. Всі казали, що це наш родич – тож я навідалась до нього. Мама розповідала, що в 1942-ому році відвідала в Києві батькову сестру і її доньку. Тож нині моя двоюрідна сестра має бути трохи старшою за мене. Я дуже хотіла б її знайти, проте навіть не знаю, як її звати. Я бувала і в Холодному Яру, хотіла власними очима побачити те місце. Якийсь час навіть жила там – в селі Медведівці. Там неперевершене повітря, чудова атмосфера. Проте, найбільше мені сподобався, усе-таки, Львів. Це місто мені близьке, таким воно було і для батька, адже він тут багато творив.

Кілька років тому я серйозно захворіла – лікарі повідомили, що приречена на смерть. Неначе у якомусь фільмі, я продала усе майно й пустилася в мандри, бо наостанок хотіла побачити світ. Давала приватні уроки англійської мови в Таїланді, Кореї, Непалі, а тоді приїхала до України. Тут мала померти. Моя старша дочка Ляля вперше приїхала до України і доглядала за мною. Їй тоді настільки сподобалася Україна, що вона й сама захотіла сюди переїхати жити, саме тут Ляля по-справжньому відчула, що є українкою, вирішила вивчати українську мову. Ляля сказала, що не дозволить мені піти з життя. Вона повезла мене до Лос-Анджелеса й віддала половину своєї печінки. Ми чекали близько 9 місяців на пересадку. Всі американські лікарі заявляли, що операцію робити запізно. І тут трапилося чудо – за операцію взявся український хірург. Він навчався в Івано-Франківську, а нині працює в Лос-Анджелесі. Таким чином земляк мене і врятував. Після операції я ще жила в Америці близько року, а минулої осені повернулася до Львова.

Перевидати книжку, перекласти на англійську і відкрити музей

Пані Лариса сьогодні основним своїм завданням і місією називає перевидання оригінальної книжки Юрія Горліса-Горського "Холодний Яр" – без зайвих змін і доповнень. "Коли мама побачила останнє видання книги, то дуже розчарувалася. Вона близько 10 років контактувала з упорядником Романом Ковалем, багато йому писала, надіслала всі оригінали фотографій. Ми дуже вдячні панові Романові за ту величезну роботу, яку він здійснив, однак в його виданні надто багато змін. До прикладу, замінено слова "жид" і "москаль", які були у батьковому тексті. На моє переконання, цього робити не варто. Щось подібне трапилося в Штатах із книгою Марка Твена "Пригоди Гекльбері Фінна". Видавці вирішили видалити із його текстів слово "негр", яке вони вважали неполіткоректним. Після цього з'явилися гори листів до видавців, у яких навіть темношкірі читачі обурювалася такою зміною. Думаю, не варто втручатися в творіння людини, яка жила в інший час, за інших обставин…

Ми вирішили видати оригінальну книжку – таку, якою її бачив і написав мій батько. Книга складається з двох частин. Нам уже вдалося знайти у Львові другу частину, зараз шукаємо першу. В Нью-Йорку 1961 року видали дві частини книги – такий же текст, як в оригіналі. Є також видана книга 1967 року в Лондоні – там помилки виправлені. Загалом книгу перевидавали близько 13 разів. Отож, ми будемо зіставляти різні тексти, аби, по-перше, всі написані слова були збережені і, по-друге, аби не було друкарських помилок та неточностей. Для усього цього звісно ж потрібні кошти. Було б чудово, якби після випуску цю книгу поширювали безкоштовно – дарували школам та бібліотекам. Планую також заснувати товариство, яке вивчало б і досліджувало спадщину і постать Юрія Горліса-Горського. У будинку на площі Ринок у Львові, де він мешкав, добре було б зробити музей, а на саму будівлю почепити меморіальну таблицю.

Взялись ми також до перекладу роману "Холодний Яр" з української на англійську – аби якомога ширше коло читачів могло ознайомитися із цими героїчними сторінками нашої історії. Наша перекладачка у Львові уже переклала перші 16 розділів, але зараз немає грошей, аби заплатити їй за переклад наступних. Я також пишу історію про те, як шукала батька. Книга називатиметься "Козак із зірок". Люблю фантазувати, а тому пишу про те, що Юрій Горліс-Горський прийшов із зірок, аби врятувати Україну".

Розмовляли Святослав Костюк та Юлія Дембовська

 

 

 

Переглядів: 346 | Додав: Kremenschool-16 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Національна гарча лінія
Календар
«  Жовтень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Архів записів
Copyright MyCorp © 2018
Конструктор сайтів - uCoz